Блог LinkinWires

Спочатку я в цьому блог пості хотів просто покричати в порожнечу, але поки писав, в нього різко з'явилася тема, тому ось.

Я потрохи готуюся до того, що в мене в благодійному фонді можливо нарешті з'явиться IT-відділ. Зараз воно працює так, що я – єдиний IT-фахівець на увесь фонд, і IT-відділу формально в нас немає, я відношуся до фінансового відділу. Зараз я стажую свою подругу на моєму поточному великому проєкті, і якщо мені та їй сподобається, то я її візьму на роботу, зі своїм керівником я це погодив. Разом з цим я практикуюся колаборувати над кодом, бо до цього я код завжди писав самостійно, а також практикуюся керувати кимось, та ще й на відстані. Я б сказав, що в нас дуже непогано виходить, і за час нашого вивчання GitHub я почав його цінувати за те, наскільки багато він насправді пропонує. Мушу зазначити, що в нас, як в неприбуткової організації, є доступ до безкоштовного GitHub Team

На прикінці минулого тижня та сьогодні заповнював таблицю під назвою “Витрати для IT-відділу”. Я в ній прописував яке мережеве та серверне обладнання мені б знадобилося, а саме: * Роутер на заміну головному роутеру в нашому офісі * Іще роутери для або розширення мережі, або встановлення в інші офіси * Патчкорди * Набір інструментів для усього мережевого * Батарея для ДБЖ * Серверна стійка Також бюджетував деякі витрати, як наприклад витрати на віртуальну машину в Azure та витрати на програмне забезпечення, на яке ми у майбутньому хочемо злізти з Google Таблиць (😭). У випадку з Azure нам бажано не вилазити за 2000 доларів щорічного гранту від Microsoft як неприбутковій організації, і згідно з форекастом до кінця року від Azure, зараз ми вилізаємо, але на щастя це можна виправити, перейшовши на менш потужну ВМку, бо згідно зі статистикою використання, наша поточна ВМка майже ніколи не використовується на повну. А колись було 3600...

Найскладнішою частиною формалізування IT-відділу буде написання політик та інструкцій. Я – людина проста, бюрократію не люблю і з нею не дуже багато мав справ, а уж тим паче не створював її самостійно, тому гадки не маю, як це правильно робити. Сподіваюсь, досвід стажування подруги дасть мені повштох у правильний напрямок в плані того, як організувати роботу відділу.

Дуже сподіваюсь, що в мене вийде створити IT-відділ. Я хоч трохи й хвилююсь, але зацікавленість та потенційні можливості переважають мій страх.

З усіх сервісів, які розміщені в моїй домашній лабораторії, я найбільше використовую Jellyfin (не враховуючи свій інстанс Sharkey). Так повелося, що без музики дуже складно і нудно мені жити. Ігри та музика – це два види медіа, які я однаково обожнюю. До того, як в мене з'явився сервер, я використовував для музики Spotify зі зламаними клієнтами, але придбання першого серверу та згівняння Spotify (яке я відчув навіть використовуючи зламані клієнти!) змусило шукати мене альтернативи. Хочу тепер розповісти про те, що я колись використовував та зараз використовую, щоб добувати та слухати музику.

Медіа-сервер

Встиг я випробувати два сервери – Navidrome та Jellyfin, який використовую досі. Navidrome – це чисто сервер стримінгу музики, а Jellyfin – це медіа-сервер і для музики, і для кіно, і навіть для книг. Суто для прослуховування музики я би радив саме Navidrome. Принцип Unix про те, що програма повинна робити суто одну річ і робити її добре працює тут як ніколи – Jellyfin хоч й непогано підходить для серверу суто музики, але Navidrome відчувається краще, його якось простіше обслуговувати та заливати на нього нову музику. Я використовую Jellyfin, бо в якийсь момент потрібно було хостити трохи фільмів, серіалів, аніме та книг. Зараз вже не треба, але Jellyfin працює достатньо непогано, щоб мені хотілося переїхати назад на Navidrome. Та й хто зна, може мені знову знадобиться захостити не лише музику.

Клієнт для серверу

Хоч і Jellyfin, і Navidrome мають веб-інтерфейс, на телефоні все ж таки хочеться мати клієнт. Jellyfin має офіційний клієнт і для десктопу, і для телефону, який по факту просто є обгорткою системного WebView. З цікавого – воно працює на старих Android, максимум буде скаржитися на стару версію Android WebView (перевірено на Android 4.4.4). На телефоні я використовую Symfonium – це платний застосунок з 30-денним тріалом, який дає послухати музику локально з пристрою або стриміти та кєшувати з Jellyfin, Plex, Emby, серверу, сумісного з (Open)Subsonic (як от Navidrome), SMB- та WebDAV-серверів і навіть з Google Drive, OneDrive, DropBox, Box та pCloud. На комп'ютері я використовую Feishin, він далеко не ідеальний, але з усього, що спробував, це найкраще, до того ж має досить схожий на Spotify інтерфейс. Він підтримує Jellyfin, нативно підтримує Navidrome, а також підтримує OpenSubsonic-сумісні сервери.

Де брати музику?

Слухаю я музику у форматі FLAC, бо чую різницю навіть між loosy форматами та CD-аудіо, тому для отримання музики я надаю перевагу Bandcamp, навіть якщо це означає, що мені доведеться витратити гроші на музику. Я придбаю цілий альбом навіть якщо мені з нього зачепила лише одна пісня =). Проблема (для кого як) в тому, що Bandcamp – це ледве не єдиний спосіб купити цифрову музику в Україні, усі інші сервіси чомусь просто не дають навіть зареєструватися, деякі навіть блокують VPNи. Деякі виконавці (наприклад Aphex Twin) надають можливість придбати цифрову музику прямо зі свого сайту, але це нажаль скоріш виключення з правила. Якщо в мене немає можливості легально придбати чиюсь музику (самі винуваті), то я знаходжу виконавця на Qobuz, Tidal або Deezer (ці стримінгові сервіси надають можливість прослуховувати, а іноді навіть завантажувати музику у FLAC, як мінімум у CD-якості, якої зазвичай вистачає) та завантажую за допомогою спеціальних ріпперів (FMHY вам в допомогу 😉).

Теггери

Мені дуже сумно, що на Linux нема нічого подібного до Mp3tag. Усе, що спробував, я НЕ можу рекомендувати, навіть puddletag, який нібито робився з Mp3tag. В мене таке враження, що народ, який робив теггери на Linux взагалі не використовував свій ж софт. Спеціально для того, щоб написати про це тут спробував Mp3tag через Wine, дуже неідеально, але краще, ніж puddletag, якому по приколу крашитися, або інші програми, в яких просто жахливий дизайн.

Масові перейменовувачі файлів

Іноді для органічної організації бібліотеки мені потрібно перейменувати файли у конкретний формат. KRename як на мене для цього ідеально підходить, в ньому все, що може знадобитися, є.

Специфікою моєї роботи є те, що я працюю з великою кількістю різної техніки від різних виробників, до того ж я маю деякий досід ще до того, як я отримав свою поточну роботу, тому я встиг сформувати свої думки про кожного з виробників. Не знаю, чи стане це рубрикою, але ось, що я думаю про ноутбуки деяких виробників (якщо стане, то наступним розповім про телефони):

Lenovo

Бюджетні Lenovo середини 2010-х років – це найгірші пристрої в історії людства. Так економити на буквально усьому – це треба ще вміти, до того ж їх ноутбуки тоді страждали від сумнівних дизайнерських рішень, як наприклад кнопка увімкнення на боці ноутбуку. У порівнянні з ними сучасні Lenovo, навіть бюджетні – це небо та земля. ThinkPad'ом доводилося користуватися лише один раз. Залізка дійсно цікава, трекпоїнт на диво точний та зручний, але за Fn на місці Ctrl готовий відрубати голови. Здається модель була 2017 року з Intel Core i5 відповідної ери, з 14-дюймовим 1440p дисплеєм. Наслуханий про те, як вони гарно підтримуються різними Linux'ами і від цього стає сумно, що ноутбуки інших виробників не отримують стільки ж уваги.

HP

З HP в мене майже ніяких проблем ніколи не було, окрім того, що вони ніби спеціально роблять ноути так, щоб вони при навантаженні шуміли як ненормальні. Цей пост як раз пишеться з мого робочого HP Laptop 17-cp3002ua (AMD Ryzen 7 7730U, 16 ГБ DDR4, 512 ГБ NVMe та 17 дюймів 1080p), мене він цілком влаштовує.

Asus

Чомусь так повелося, що в моєї родини з Asus'ами не дуже щастить. Не пам'ятаю, яка саме модель, але Asus Vivobook був моїм першим власним ноутбуком. В ньому Intel Core i3-7320U, 8 ГБ DDR4 та зі заводу стояв 1 ТБ HDD... від Seagate. Диск довелося замінити на 120 ГБ SSD від Crusial через десь 3 роки після придбання, бо Seagate почав сипатися. Зараз цей ноут лежить, збирає пил, ніяк не можуть дійти руки, щоб продати на лох.юа. Для мого тата у якості робочого ноута видали вже інший Asus Vivobook з партії з декількох таких (AMD Ryzen 5 4500U, 8 ГБ). В усіх ноутів з цієї партії батарея здохла повністю через рік, довелося купувати нову в якогось чєла, який завіз її з Польщі. Але з усіма іншими Asus'ами в мене досвід позитивий. Колись чіпав ASUS Vivobook Pro 14 OLED, навіть по відчуттям дуже преміальний ноут, про якість дисплею думаю з назви моделі ви здогадалися =)

Acer

Easily мої найнеулюбленіші ноути з усіх, які я за останній час чіпав. Вони відчуваються дуже дешево. Я трохи здивований, що вони не соромляться ставити Ethernet в свої ноути, за це їм респект, а от з USB-C в них якось не дуже. Більше за все мене бісить їх BIOS, в якому Boot Menu треба вмикати, а для того, щоб перемкнути режим роботи диску з RAID на AHCI або режим роботи тачпада, треба навіщось їх спочатку показати за допомогою Ctrl+S. А ще в мене з ними більше за все проблем з драйверами на Windows. Дякувати Богу, що в чистих ноутах вони роблять розділ диску з усіма можливими драйверами для конкретної моделі ноуту.

Apple

Кожен раз, коли саджуся за MacBook, це дуже незвично, але дуже освіжаюче і мушу визнати, що мені досвід використання macOS подобається більше, ніж Windows. Якось тикав MacBook Pro з його цією сенсорною панелькою, я не сильно зрозумів її приколу, але вона прикольна. Був приємно здивований тим, що на macOS є сцена піратства (на massgrave лежать встановлювачі Microsoft Office та активатори для нього 🤭).

Samsung

Мені тут стало цікаво: чи купує їх хтось зараз? Бо останній раз, коли я бачив ноутбук від Samsung – це початок 2010-х, коли моїй бабусі купили саме такий, з Intel Core 2 Duo та 3 ГБ DDR2 =0 Пам'ятаю воно навіть якось Minecraft тієї ери ганяло! Та й насправді зараз з Linux Mint на ньому працювати якось можна.

Поки в мене в OpenTTD росте місто Нові Пеніси, я вирішив відразу доповнити сьогоднішній пост про self-hosting, з'явилося натхнення після того, як я нарешті зміг знайти сили написати першу частину та після того, як вам усім вона сподобався. Дуже дякую! Записуємо: зараз в місті Нові Пеніси проживає 598 мешканців. Росте воно достатньо швидко, бо окрім того, що там 4 автобусні зупинки, в нього є транспортний зв'язок з містом побільше, Новою Одесою.

Так от, як я й казав, GEEKOM Mini Air12 – це не усе, на чому я зупинився. В якийсь момент я хостив сервер Minecraft для одного Telegram-каналу, на якому досі адміню. На піку своєї активності на сервері одночасно грало 7-8 людей. Як виявлилось, серверу Minecraft на Purpur (ядро, яке підтримує плаґіни) з такою кількостю людей, а тим паче коли частина з них провантажує нові чанки, досить тісновато на цьому міні-ПК. Тому на початку цього року я придбав GEEKOM A8 Mini. Він має AMD Ryzen 7 8845HS на 8 ядер та 16 потоків, 32 ГБ DDR5 та 1 ТБ NVMe. Що я помітив: в Mini Air12 виробники встановили якийсь дешевий китайський SSD, а в A8 Mini – Kingston. Сподіваюсь в Mini Air12 не доведеться найближчим часом змінювати його. Якщо цікаво, то в обох міні-ПК встановлена ОЗП від Crucial.

Я встановив на A8 Mini Proxmox, об'єднав його та Mini Air12 у кластер та без проблем зміг перенести віртуальну машину зі сервером Minecraft на новий сервер. З кумедного – я тоді для цього використовував віртуалку на Arch Linux з linux-hardened у якості ядра. Як не дивно, воно за увесь той час не зламалося. Зараз той сервер Minecraft вже мертвий і міні-ПК, на жаль, здебільшого стоїть без діла. Максимум хостить порожній сервер Minecraft вже для іншої людини, але я не знаю, чи варто його закривати, та нещодавно я його використав, щоб скомпілювати CyanogenMod 13 для одного пристрою. Ця збірка на ньому не запустилася, якщо вам цікаво.

Після цього я зробив апгрейд роутера з Netis WF2880 на Mikrotik hAP ac2, але про це нічого цікавого розповісти не зможу окрім того, що я намагався годину вирішити проблему з тим, що в клієнтів, які під'єдналися по Wi-Fi не було доступу в Інтернет, і можете спробувати здогадатися, що воно було (підказка).

На початку весни я придбав зовнішню кишеню з USB-C на 2 жорстких диски та додатковий жорсткий диск на 1 ТБ у пару до того, що вже років 6 стояв в моєму комп'ютері. Шукав саме з USB-C, щоб швидкість передачі даних обмежувалась SATA3, а не USB, в цій кишені USB-C версії 3.1, тому з цим проблем нема. Зараз вони під'єднані до Mini Air12 у режимі кожен окремо, а в системі об'єднані у RAID1 за допомогою ZFS (я спочатку використав хардварний RAID1, але мені порадили цього не робити).

Ну й на кінець, я наразі тимчасово (поки складно сказати на скільки тимчасово), тримаю в себе вдома сервер подруги – Lenovo ThinkCentre M600 з Intel Celeron N3010, 4 ГБ DDR3 та 16 (!) ГБ SSD, на якому стоїть Fedora Server з контейнерами для офісу – Nextcloud та Collabora Office. Також до нього під'єднаний ноутбучний HDD Toshiba на 1 ТБ. Якщо у вас виникло питання, яким чином на цьому залізі працює Nextcloud, то можу лише відповісти, що всупереч усьому.

Приблизно ось так виглядає усе це діло. Пробачте за пил та інший бруд, зараз вже не можу зробити фото знову, бо в мене на столі багато речей. Чесно кажучи поки не знаю, чи є в мене бажання рухатися далі з цими серверами. Мене все влаштовує, я не знаю, які ще сервіси мені можуть знадобитися, але я все ще задоволений своєю домашньою лабораторією. Можливо наступним етапом буде власна серверна стойка, але для цього треба мати більше вільних грошей, ніж я можу собі дозволити зараз, тому це поки що далекі мрії.

Під кінець написання цього посту населення міста Нові Пеніси становило 1248 мешканців. Привітаємо їх зі значним ростом.

Я почав користуватися комп'ютером можна сказати майже зі самого початку свого життя. Як казали мої батьки, я вперше сів за комп'ютер, коли мені було 2 усього рочки.

Свої перші кроки у знайомлення з self-hosting'ом я зробив десь у 10-11 років, зацікавившись створенням власного серверу Minecraft. Як й усі, скажімо так, молоді та недосвідчені, я вантажив готовий сервер та хостив його на тому ж самому комп'ютері, на якому грав. Відкрити порти можливості не мав, тому надавав доступ до серверу через Hamachi, яка на той момент була популярна як маленький та обмежений, але простий у використанні VPN, якого для приватного серверу вистачало. Пізніше я дізнався про ігрові хостинги та VPS-хостинги, та почав жити кочовим способом життя, а саме брав пробні періоди на цих хостингах та робив публічні сервери, які звісно ж вмирали тоді, коли закінчувався пробний період. Одночасно в цей момент я почав знайомитися з серверним Лінуксом, як пам'ятаю для мене це було складно (хоч з десктомним Лінуксом досвід в мене тоді вже був, але здебільшого я тоді був ще віндузятником), але це було дуже і дуже цікаво. Потім я перейшов на сервери і для інших ігор: Counter-Strike: Global Offensive, San Andreas Multiplayer та інші. В якийсь момент (не знаю як) в мене з'явилася можливість відкрити порти, і я тримав Sandbox та DarkRP сервери для Garry's Mod, які загалом були для моїх друзів, але на них міг заходити, хто завгодно (не одночасно, щось одне за настроєм мене та цих друзів). Пам'ятаю, що хтось навіть задонатив на адмінську роль (так, на школосерверах продавати адмінські права – це норма, як мінімум була, сподіваюсь, що вже ні), і друг, який прийняв донат, витратив ці гроші на сайт з кейсами для CS:GO (для тих, хто не розуміє, про що мова, то можна сказати, що програв у казино).

З тих пір, як я почав хостити ігрові сервери, в мене була мрія мати власний популярний ігровий сервер. Але згодом я подорослішав. Я почав відходити від того, що відеоігри – це ледве не єдине моє хобі. Я почав набувати ще більше IT-знань, зокрема з адміністрування серверів. А також в мене почала розвиватися цифрова параноя: я став занадто багато знати про великі корпорації та чим насправді ми платимо, коли користуємося їхніми “безкоштовними” сервісами. Тому ця мрія почала звучати по-іншому: я хотів мати власну серверну інфраструктуру, щоб навчатися серверному адмініструванню та щоб менше залежати від інших сервісів, а тим паче від сервісів великих корпорацій.

В 2023 році я влаштувався на свою поточну роботу, тому нарешті почав отримувати власні гроші. Саме так влітку 2024 року я зробив перший крок до створення тієї home lab, яку маю зараз: я придбав GEEKOM Mini Air12. Це міні-ПК з 4-ядерним процесором Intel N100, 16 ГБ DDR5 ОЗП та 512 ГБ NVMe SSD. На ньому була передвстановлена Windows 11 Pro, яка навіть без додаткових запущених програм використовувала 100% потужності процесору. Вона так чи інакше би там не протрималась довго, але після того,постає як я це побачив, Ubuntu Server 24.04 LTS була встановлена туди раніше, ніж очікувалося =)

Точно вже не згадаю, але тоді я встановив CasaOS – веб-інтерфейс для розгортання Docker-контейнерів. Перший контейнер, який я встановив, був Crafty – веб-інтерфейс для створення Minecraft-серверів. Я створив ванільний сервер для тесту і був у захваті. Потім, продивившись магазин застосунків в CasaOS, натикнувся на Navidrome – сервер стримінгу музики. Встановив, почав завантажувати музику, точно отриману легальним шляхом, і також був у неймовірному захваті. Через деякий час після моєї знахідки про Navidrome, Spotify на моєму комп'ютері та телефоні почали просто займати місце на пам'яті відповідних пристроїв, а більшість музики, яку я слухаю, я почав купувати на Bandcamp, або отримувати іншими способами, якщо її не можна легально купити.

Я й досі не маю статичного IP, тому постає питання, як виводити усе це в Інтернет? Спочатку я для цього користувався сервісом playit.gg – тунель, який прокидає трафік через свої сервери до моїх. Навіть купляв в них Premium та виділену IP-адресу, бо без цього через playit.gg можна тунелювати лише HTTP(S) та Minecraft сервери, інші TCP та UDP – ні. Приблизно в той самий час я придбав свій перший домен, який вже не використовую. Згодом, коли я почав хостити напівпублічні сервери Minecraft, для гравців став проблемою пінґ, який як для серверу, розміщеного здавалося б в Україні, досить неприпустимий – 50-100 мс. Тому я відправився в подорож у пошуках оптимальної VPS для власного реверс проксі серверу. Спочатку у Львові, потім київська, але там якийсь такий провайдер, що я не мав доступу до серверів завантажування Tailscale, а потім зрештою зупинився на тому, що використовую зараз – VPSка від ukraine.com.ua за 3 євро на місяць. Для цілей реверс проксі серверу її цілком достатньо, до того ж є можливість придбати декілька IP-адрес, що є корисним для мене, бо я розміщую на своїх серверах не лише свої сервіси. Тому мій поточний сетап виглядає так – усі сервери об'єднані за допомогою Tailscale, реверс проксі прокидує трафік за допомогою nginx (якщо треба прокинути TCP та UDP) та Caddy (якщо треба прокинути HTTPS). Також один з моїх сервісів (а саме Forgejo) захищений Anubis, який стоїть на проксі сервері.

Зараз в мене на цьому сервері встановлений Proxmox, та на ньому розміщено більшість моїх сервісів, у тому числі мій сайт, Jellyfin, Vaultwarden, Forgejo, сайт моєї подруги, мій інстанс Sharkey, цей блог, а також Telegram-бот для мемних копіпаст.

З тих пір я придбав та отримав у користування більше обладнання, але про це іншим разом.

купив собі нещодавно playstation portable (psp-3000). на це в мене є декілька причин:

• я колекціоную консолі (про свою колекцію я напишу окремий блог)
• на моїй ps vita не захотіла ставитися кастомна прошивка на вбудований емулятор psp
• останньою краплею стало те, що магазин ретро речей, в якому я часто купую, влаштував розіграш nintendo switch 2, для участі в якому треба купити щось від 1000 грн (кожні витрачені 1000 грн – це один білет в розіграші)

коли вона мені приїхала, тут стояла 6.60 з pro + infinity прошивкою, загалом непогано, але якщо є прошивка набагато краще та є можливість встановити її, то чом б ні? найсучасніша кастомна прошивка для psp – це ark-4. серед її фіч:

• нативна підтримка протоколу захисту wpa-2 (для інших прошивок потрібно ставити плаґін, саме невдача зі встановленням плаґіну мене змусила встановити ark-4)
• підтримка кастомних ромів ps1, а не лише тих, які були в ps store
• та багато іншого

ніяких посилань залишати не буду (можливо пізніше на про всяк випадок завантажу собі на сервер, щоб презервувати, і потім вже залишу посилання), але на момент написання цього допису усе, що в гайді, легко знаходиться в інтернеті

скидання прошивки до офіційної

для того, щоб знести стару кастомну прошивку та відкатитися до офіційної, є утиліта chronoswitch. вона дуже проста у використанні:

• витягніть картку пам'яті з вимкненої psp та під'єднайти її в комп'ютер, або під'єднайте увімкнену psp в комп'ютер по usb та активуйте usb mode
• архив з chronoswitch зазвичай йде з вже потрібною структурою папок, тому його достатньо розпакувати в корень картки пам'яті
  • якщо ж структура папок інша, то перемістить EBOOT.PBP в /PSP/GAME/ChronoSwitch на картці пам'яті
• завантажте оновлення до оригінальної 6.60 або 6.61 та перемістить EBOOT.PBP в /PSP/GAME/UPDATE на картці пам'яті
• якщо витягували картку пам'яті, то вставляйте в psp та запускайте консоль. якщо копіювали через usb mode, то виходьте в меню
• в застосунках, які встановлені на картці пам'яті, з'явиться chronoswitch. запускайте та слідкуйте інструкціям.
  • якщо у вас infinity, то chronoswitch може написати про те, що знесення infinity більш ризиковане, але в мене проблем не виникло. на деякий час екран може потухнути, це нормально

після встановлення оновлення ваша консоль повинна працювати на офіційній прошивці. версію прошивки можна перевірити у системній інформації

встановлення ark-4

тепер можна перейти до встановлення ark-4

• завантажте архив з ark-4. в ньому є купа папок, для мінімальної інсталяції потрібні ARK_Loader та ARK_01234. розпакуйте їх у /PSP/GAME та /PSP/SAVEDATA відповідно. це вам дасть тимчасовий ark-4, який буде потрібно активовувати кожен запуск консолі
  • для постійної прошивки є 2 опції: cIPL та повне встановлення на nand. рекомендовано використовувати cIPL, бо він окрім перманентності дає захист від цегли. для встановлення через cIPL окрім ARK_Loader та ARK_01234 розпакуйте ARK_cIPL у /PSP/GAME, а для повного встановлення на nand – ARK_Full_Installer у /PSP/GAME
• в застосунках з'явиться ark loader, запустіть його. після цього на вашій консолі активується тимчасова прошивка. якщо ви не бажаєте робити перманентне встановлення, то на цьому для вас інструкція закінчується

перманентне встановлення ark-4

• якщо ви розпаковували ARK_cIPL, то в меню застосунків повинен був з'явитися ark cipl. запустіть його
• натисність Х, щоб встановити кастомний cipl
• готово! =3 можете перевіряти версію в системній інформації

як бачите, прошити psp дуже і дуже нескладно. ком'юніті хакерів та розробників homebrew проробило великий шлях для того, щоб зробити цей процес настільки легким, наскільки це можливо. також цей процес досить легкий завдяки usb mode в psp, дуже багато я свого часу намучався зі своєю nintendo dsi xl, коли хотів або оновити twilight menu++, або завантажити ще ігр

поки що в мене руки не дійшли, щоб пограти на неї в щось, але образи ігор я вже маю на руках. хотів налаштвуати pkgi на бази даних від nopaystation, але в мене не захотів працювати таким чином завантажений peggle, можливо треба розібратися з обходом drm

відносно нещодавно познайомився на феді з однією дівчиною. на про всяк випадок не буду розкривати її особистіть, але деякі можуть її впізнати з опису (ну або вона може сама з'явитися в коментарях 😝) головне, що Вам потрібно знати – вона захоплюється усім ретро, колекціонує старе, угарає по старим ОС та бажає зняти про усе це контент на peertube

мушу визнати, що їй пощастило познайомитися зі мною, бо я тепер для неї основний посередник для отримання старих девайсів, в цьому випадку, андроїд-девайсів. наша схема виглядає приблизно так: – вона (іноді я) знаходимо бажаний девайс на лох.юа – вона кидає мені гроші – я замовляю на себе – мені надходить девайс – я перепрошиваю його, бо вона хоче або більш старий андроїд, або кастомну прошивку – бавлюсь з ним тиждень (опціонально) – надсилаю їй

поки що таким чином в неї вже лежать google (lg) nexus 5 та google (asus) nexus 7 (2012), і поки що в мене ще лежать samsung galaxy tab a 8.0 (2019) та як раз нещодавно прийшов google (samsung) nexus 10

про кожен девайс хочу трохи пізніше написати окремий блог-пост, бо хочу розписати процес як у тому числі такий собі гайд

p.s. разом з nexus 5 та nexus 7 я їй подарував свою nintendo dsi xl (правильніше буде ll, бо модель японська) =3

загалом, я скоріш хотів спробувати захостити блог, але не зовсім знаю, чи буду я тут часто постити, якщо взагалі буду. якщо пости будуть, то довгі. до того ж, хочу вести цей блог, щоб використовувати його як власну базу знань для, умовно, перепрошиття девайсів

stay tuned, i guess